TRIPANDТРЁП

Тіні (не)забутих предків
Українське класичне мистецтво

ХХ вік
Художник Сергій Світославський

Шістнадцять років надсилав Світославський картини на Пересувні виставки, аж раптом здалося йому, що деякі верховоди більше печуться про гроші аніж про мистецтво і миттю до правління організації летить телеграма: «Протестую, виходжу…», - отака от безкомпромісна натура, отака от совість епохи. Коли у 1905 році сорок студентів Київського художнього училища за революційний мотлох у незміцнілих юних мізках вигнали геть із навчального закладу, Сергій Іванович замало, що гримнув громовицею в пресі, він же ще і відкрив студію і безкоштовно навчав звільнених.

Запальні хлопи хворіли на авангард, - настирно, невідворотно пхалося до світу живопису двадцяте сторіччя, із галасливими маніфестами, із деформованою кубізмом реальністю, що вже маячила десь недалеко… - з подивом і цікавістю роздивлявся художник ці чудацькі експерименти, і, мов батько, що врозумляє малу дитину, вчив молодь бачити красу у звичайному: у хатах, у возах, у копах сіна...

Двір весною. Художник Сергій Іванович Світославський

Скільки тих хат, скільки волів та возів Світославський намалював у своєму житті… безліч! Міг би, звісно, і більше, але все йому ніколи: то у складі комісії живописець вирішує якому пам’ятнику Шевченко ліпше бути у Києві, то він денно і нощно робить карикатури для сатирично-гумористичного «Шершня», то у залі суду по справі Бейліса сумлінно дбає над замальовками для газети «Біржові вісті»… клопіт, клопіт.

Середня Азія

Світославський тричі був у Середньої Азії. І це ж вам не те, що сів у літак і за кілька годин ви вже десь у Китаї: дні сплітаються в тижні, тижні у місяці, вже й рік добігає кінця, а твій караван все ще плентається десь у горах Тянь-Шаню.

Караван. Художник Сергій Іванович Світославський

Але ось парадокс: ті години, що ви провели у череві комфортного Боїнга, то є історії про марно згаяний час, а мандри це інше: навіть на смертному одрі ви згадуватиме про них, як про найкращу пору життя.

* * * * *

Пістряво-строкатий південь схопив живописця в обійми і потяг, і повів звивистими маршрутами. Велич памірських вершин і випалені сонцем пустелі, - верблюди, бархани, піски, - і квітуче різномаїття степів, і пишність східних базарів: галаслива тіснява Самарканду, розкіш Хіви та Бухари і справжнє безлюддя, де лише вітер та хмари, де тільки пильнуй чи не крадеться до тебе якийсь хижак, чи не шипить на камінні змія… о! скільки рідкісних екземплярів наловив Світославський під час подорожі, не дарма з 1904 року Сергій Іванович числився почесним членом Товариства сприяння тваринам, - що посприяв, то посприяв: ледь не половина мешканців Київського зоологічного саду опинилася за решіткою зусиллями чоловіка:


... для того чтобы привезти каких-нибудь орлов-сипов, шесть или семь штук, я потратил два лета… Они были птенцами на утёсах. Ловцу приходилось отбиваться палками от защищавших их стариков...

Базар у Самарканді. Художник Сергій Іванович Світославський
Отара у горах. Художник Сергій Іванович Світославський

Єдине, про що жалкував художник, що не встиг втілити у картини і малу дещицю вражень: напередодні Першої світової війни він став стрімко втрачати зір, а незабаром майже зовсім осліп... Може, воно і на краще геть не бачити те майбутнє, ту страшну руїну, у яке перетворилося людське життя.

При оформленні сторінки використані репродукції картин художника Світославського: "Двір весною", "Караван", "Базар у Самарканді" і "Отара у горах".

сюди
туди

Українське мистецтво: тицькай сюди та читай ще декілька текстів


.