Сонце
Художник Сергій Світославський
Весело, дзвінко гримнула блискавиця і покотився країною нещадний вогняний вал. Палахкотіли ночі загравами, облизувались червоними язиками, і кривавими відблисками пожеж горіли очі залізних лицарів революції, - страшніше ночі ті чорні очі, то дивиться сама смерть. У снігових розбурханих віхолах крокували залізні загони; невтомні, мов смерть, йшли залізні лицарі революції; невблаганні, мов смерть, несли смерть лицарі революції, і повставали у снігових віхолах сяючі загірні комуни, осяяний сонцем кришталь.
Малевич був вражений: Світославський торгує хріном… У вождя авангардистів ніяк не поміщалося у голові, як це живописець, чиї творіння тріумфували на європейських виставках, і раптом торгує хріном на вулиці Воровського і Вознесенському… Але кому потрібен старий майже сліпий художник, що не вміє купати червоних коней і нехтує малювати чорні квадрати?
... Ми сонця писати не вміємо...
Світославський лудив відра, робив каструлі, вирощував картоплю на грядці біля садиби, - там, де буяло квіткове різнобарв’я хилилося долу пожухле від спеки бадилля, - художник із славетним ім’ям фарбував сусідські паркани… на що ще здатна людина, яка не вміє оспівувати залізних лицарів революції, увіковічнити блискучі примари, - сонцем сяючі кришталі?
* * * * *
Якось Федір Коновалюк – знаний радянський маляр – вирішив навістити свого давнього, з дореволюційних часів знайомця. Узяв необтяжливого гостинця, прийшов на Куренівку, із делікатністю і повагою обережно постукав у хвіртку.
Відкрив сам Світославський, - недоглянутий, хворий, пошарпаний долею чоловік.
Знітившись, Федір Зотикович запитав.
- Тут живе художник Світославський?
У відповідь він почув:
- Художник Світославський давно помер.
* * * * *
Так!
Є велика спокуса зробити з героя нашого жертву, - мов хвороба очей, голод, повсякденна нужда і байдужість сучасників з’їли великий талант його… але щось заважає. Може, сам Світославський. Ось він іде, високий, кремезний, засмаглий до чорноти, у строкатій із срібною ниткою тюбетейці. Він каже:
... сонце має бути написане так, щоб від нього очі боліли...
Вчиться, нащадки. І най ваше сонце сяє… Амінь.
При оформленні сторінки використані репродукції картин художника Світославського: "Квіти", "Весенній день. Пасіка", "Лісовий куточок", "Осінній пейзаж", "Останній сніг", "Хутір" і "Пейзаж з вітряками".